Кохання - то велика дивовижність
Кохання - то велика дивовижність:
там, де лише народжувалась ніжність,
за хвильку може виникнути ніж...Кохання… Кохання…Кохання… почуття не раз оспіване поетами й музикантами, увічнене скульпторами, втілене художниками й письменниками, воно складає важливу частину життя людини, часто будучи основою його існування. За десятки тисяч років ніхто так і не зміг розкрити його вічну таємницю. Воно манить людей, паморочить голову та змушує серце битись з шаленою швидкість.
Один поет колись написав дивовижні рядки: «Кохання — це нестримна руйнівна пристрасть фатальної жінки; і магічне почуття, яке виникає з першого погляду і не визнає жодних суспільних догм; і гіркота нерозділеної любові; і, звичайно, те безсмертне почуття, яке здатне пережити десятиріччя і не втратити своєї сили.»
Життя без кохання позбавлене сенсу, говорять нам багато з тих «великих», кому вдалося повною мірою зазнати всі принадності й муки цього почуття. Завітавши на вечір Святого Валентина до Головний будинок культури, нам ще раз нагадали цю просту істину.
Свято було чудовим, традиційно звучали пісні у виконанні молодіжного ансамблю ГБК «Злагода», ансамблю духових інструментів Партизанського СБК, солістів Світлани Гургач, Тетяни Бобрової, Тетяни Подвисоцької, Олександра Крайнова та сімейного дуету Світлани й Геннадія Гришко. Родзинкою вечора(на моїй пам'яті таке вперше), були гумористичні сценки про кохання, що продемонстрували аматори театрального колективу Вадим Гришко, Тетяна Боброва та Сергій Овдійчук.
Говорять час лікує, можливо, але навіть ті, хто постраждав через кохання і присвятив йому усе своє життя, впевнені, що отримали натомість найбільшу з нагород – здатність повністю поринути в яскравий океан пристрастей. Тож я бажаю Вам друзі палкого та взаємного кохання, навіть якщо зносить дах! Треба жити ! Жити сьогодні!
