Каланчацька громада
Каланчацький район, Херсонська область

Пам’ятаємо та шануємо подвиг воїнів і жертв війни заради мирного майбутнього

Звучить «набат» і не дає спокою людській пам'яті. Та хіба можна забути найдорожчу тобі людину – батька чи брата, хіба не промайне спогад про друга чи далекого родича, про всіх тих, хто не повернувся з війни!
Саме цими словами почався мітинг-реквієм, що відбувся біля меморіалу загиблим воїнам на території мікрорайону «Преображенський» з нагоди 73-ої річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Час лине дуже швидко і, на жаль, його не можливо зупинити. 73 роки з точки зору історії, з висоти погляду тисячоліть – це можливо і мить, яка нічого не важить, але для нас, звичайних людей, це життя, це ціла епоха…


Зі словами привітань виступили голова Каланчацької селищної ради Володимир Зінчук, голова районної державної адміністрації Олег Онуце та дитина війни Олександр Куюн. Під час своєї промови Володимир Калинович зазначив: «…ця події для нас тяжка, але в свою чергу і святкова,сьогодні ми згадуємо кожного, хто поклав життя за нашу з вами свободу, за волю, за мирне небо, за світле майбутнє…На жаль й сьогодні родини чекають своїх дітей додому…На жаль ще багато невідомих могил, наших українців, знаходяться по всій Європі, в далекому румунському селі похований наш земляк Тимофій Левицький...» І дійсно, ми завжди говоримо про війну 1942-1945, озвучуємо страшні цифри людських втрат, але не задумуємось над тим, скільки людських доль було зруйновано.
Війна стільки понівечених доль…стільки страт…стільки болю. Страшні часи окупації, хто їх переживав, до кінця днів своїх пригадуватимуть, і страх, і насилля. До останніх днів свого життя полонені пам’ятали ті страшні роки неволі, смугасту робу, дерев'яні колодки на ногах і напис на рукаві «ост».
9 травня ми повертаємось своєю зболеною, але світлою пам’яттю до тієї очікуваної весни 1945 року, коли наші війська здолали противника, а наша земля почала дихати вільно.
Оскаженілий ворог втікав залишаючи за собою руїни та згарище. Ця перемога була вистражданою та війна, вона, ще довго давала про себе знати.
Саме ту тривогу, біль втрати та віри під час мітингу нам передали: народний хореографічний колектив «Живчики», солісти Тетяна Підвисоцька піснею «Перемога, свята перемога», Світлана Гришко - «Это просто война» та Віктор Дикий - «На безымянной высоте». Закінченням мітингу була хвилина мовчання та покладання квітів до меморіалу загиблим воїнам. Козаки Каланчацького куреня частували гостей солдатською кашею.
P.S.Дякую всім хто прийшов сьогодні вклонитися нашим визволителями, живими і полеглими, їхній сивині, їхнім нагородам і зраненим серцям!



« повернутися до списку новин