День памяті та примирення
Щоб зрозуміти тих, хто пережив війну, не достатньо знати бойові пісні про звитягу. За ними лунає ще безліч голосів: матерів, які чекали своїх синів і дочок; жінок, які проводжали коханих у бій; дітей, які зіткнулися з нечуваною жорстокістю і смертю змалку. Це голоси смутку і вдячності, болю від втрати і надії на повернення. Голоси тих, хто був достатньо мужнім, хто знав, заради чого потрібно йти вперед. Більшість пісень, що їх слухали й співали українці, які воювали у складі радянської армії, спершу були віршами, і лише деякі одразу були покладені на музику.
Цьогоріч, Каланчацька громада вперше відзначила День пам’яті та примирення святковим концертом пісень написаних в роки війни.
Здавалось, хіба ж під час війни до пісень? А їх написано, сотні й сотні.
Друга світова війна є одним із найважчих періодів в історії нашої країни. Українці воювали у складі одразу двох армій: Радянського Союзу і партизанських загонів ОУН-УПА. Ми пам’ятаємо про цей трагічний досвід не лише завдяки історичним документам. Набагато ближчою і зрозумілішою для людини є мова культури: художніх творів, віршів і пісень.
Прислухаючись до голосів, які звертаються до нас із цих пісень, вивчаючи їхню історію, ми вшановуємо пам’ять усіх тих українців, які боролися і перемогли.
Під час концерту до присутніх звернулися селищний голова Володимир Зінчук, голова Каланчацької районної державної адміністрації Олег Онуце та голова районної ради – Ігорр Замма. Вони зауважили, що ми кожен дорослий та свідомий українець повинен не лише навчати дітей культурної поведінки, а й знайомити з історією, з нашими героями. Українські солдати боронили свою землю під час Другої світової війни. І так само нині наші хлопці захищають країну на сході.
На концерті були не тільки сумні пісні, а й веселі танцювальні номери, щоб підкреслити: якою б довгою не була війна, ми боремося за життя»
