– Ало, матусю, чуєш, я вмираю. За мою душу Бога помоли. Я впевнений, нас заберуть до раю Тому що в пеклі ми уже були…
Загинув! Хіба може бути щось страшніше війни? Коли це слово звучить на кожному кроці у всіх куточках нашої України. Коли батьки ховають дітей, дружини чоловіків, а діти залишаються без повноцінної родини.
Коли ми слухаємо по телебаченню про загиблих, то ми співчуваємо втраті, але вона не болить нам сильно, бо це десь там… не з нами…далеко…І нам здається цей біль втрати не буде тягарем нашого серця, але …
23 травня – скорботна дата в житті нашого селища, бо саме в цей день, два роки тому страшна звістка сколихнула всіх його жителів. Захищаючи честь і незалежність нашої держави на сході України, загинув один із її синів – Юрій Іржик...
...Сьогодні, відбувся вечір-реквієм присвячений другій річниці смерті нашого Героя, випускника Каланчацької ЗОШ №1. Саме тут він розпочинав свій життєвий шлях, вчився доброти, відповідальності та співчуття. Саме тут зароджувались перші мрії ...
Під час заходу лунали пісні, що чимдуж змушували серце стискатись, від болю, несправедливості. Від того, що молоді хлопці гинуть, від того, що наш Юрій – застиг у вічності.
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять випускників школи, які віддали своє життя за наше світле майбутнє…. А їм би тільки жити, любити, виховувати дітей, радіти життю… Болить серце, що наша земля очищується від погані найкращими українськими синами, справді Героями України.
Присутні поклали квіти до меморіальної дошки й довго вдивлялись в образ молодого хлопця зображеного на ній.
Спи спокій, рідний! Ми пам’ятаємо тебе і твій подвиг! Ми передамо наступним поколінням твою історію і будемо вчити любити нашу країну, так, як любив її Ти.
Велика подяка та шана батькам, які виховали такого сина!!!
Довідково: Народився Юрій 1988 року в с. Заводське Чортківського району Тернопільської області. Незабаром його сім'я переїхала до селища Каланчак. Як й багато хлопчаків, його з дитинства вабила військова професія. Уже в школі він почав готуватись до суворого життя військової людини- активно захопився спортом, гартував волю. Витримку. Мав немало відзнак за успіхи у шкільних змаганнях.
Відбувши дійсну службу в лавах збройних сил України, з початком антитерористичної операції у 2014 році, пішов за мобілізацією до армії, служив у зоні бойових дій на Сході.
З 20 серпня 2015 року продовжив службу за контрактом і залишився у «гарячій» зоні.
На жаль, 23 травня 2016 року, під час розвідки, життя сержанта Іржика Юрія Івановича, командира 2 роти 1 взводу 21 окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї окремої мотопіхотної бригади, раптово обірвалось внаслідок мінометного обстрілу в районі м.Маріуполя Донецької області. Його життя обірвалось на шляху до перемоги.
Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно)
Юрій назавжди залишиться в серці кожного з нас, як приклад патріотизму, незламності духу, добра, самопожертви та безмежної любові до України.
Гудуть майдани: «Слава Україні!»
Межують їх на схід і захід вперто.
А Дніпр широкий котить хвилі сині.
Аби ж «Героям Слава!» не посмертно.
