Посягнути на пам'ять!
У минулій статті мова йдеться про знищення зон відпочинку, під час її написання я й подумати не могла, що вже через декілька годин буду перебувати у стані трансу і повного нерозуміння від того, що відбувається у нашому селищі.
Цього разу вандали посягнули на пам’ять. На кладовищі по вул.. Левицького крадії намагалися пограбувати могилу заради шматка металу… Грабувати кладовища, яка людина здатна на таке?..
Вчорашній ранок розпочинався в звичайному руслі, поки телефонний дзвінок не обірвав робочу атмосферу…
«Розкурочено пам’ятник твого прадідуся»- крізь сльози повідомив голос в телефонній трубці…
За п’ять хвилин, дякуючи небайдужим людям ми дістались цвинтаря те, що я побачила, поставило мене в кут. Пам'ятник, що простояв понад 70 років було розбито і витягто, розкидані шматки бетону та наполовину відкручена табличка з іменем померлого. Ми прибули вчасно, крадії не встигли вивезти пам’ятник, тому скоріш за все через декілька днів його реставрують.
З огляду на вчинки, які мають місце у нашому Каланчаці, була написана заява до поліції, сподіваюсь на те, що винних знайдуть та притягнуть до відповідальності.
P.S. Треба діяти, адже сьогодні крадії та вандали не гребують нічим: забирають металеві стовпи з-під лавочок, столики та все те, що має хоча б якусь ціну у пунктах прийому металобрухту.
Саме страшне те, що це вчинки дорослих людей! Невже ніхто не розуміє, рано чи пізно всі там будемо лежати. Тож давай те згадаємо про повагу, вшанування та пам'ять.
