Каланчацька громада
Каланчацький район, Херсонська область

Про що мовчать Каланчацькі степи…

Вдивляючись в тихе, золоте поле, не було навіть думки про страшні події, які увірвались в життя мирного населення в далекому 1941-1943 роках. Саме тут на місці колишнього протитанкового рову зійшлись дві правди «фашистська» і «людська», два протилежних бачення свободи, вибору та честі. Сьогодні, 20 серпня ми не тільки відкриваємо пам’ятник загиблим в роки війни, ми схиляємо голови в пам'ять про тих кого нещадно знищив режим окупантів. Місце, яке стало братською могилою сотень людей освятив священник Української православної церкви Київського патріархату, ієромонах Богдан Костюк. Разом з селищним головою Володимиром Зінчуком, вони наголосили на важливості не тільки  пам’ятати минуле, а й робити з нього правильні висновки, щоб ніколи не повторювалось страшне винищення вкраїнського народу .

Історична довідка

11 вересня 1941 року в Каланчак увійшли війська німецько-фашистської армії. Окупаційний режим супроводжувався повальними арештами та розстрілами ,особливо активістів. У листопаді 1941 року німецькі нацисти провели масові обшуки і заарештували 350 жителів селища Каланчак, багатьох х них підділи тортурам.

Наказом М91 комендант Картнер призначив старосту й зобов'язав «Комуністів і політруків протягом 3-х днів зявитися на реєстрацію. Ті, хто не зареєструється - саботажники, і їх притягнуть до жорстокої відповідальності - розстрілу.... Люди, які будуть переховувати червоноармійців, надавати їм їжу та нічліг, будуть каратися вищою мірою - розстрілом...»

І розстрілювали. Крім того, що безглузді вбивства, ґвалтування, тортури та знущання німецьких солдат - були нормою життя того часу. Але й за наказом того ж таки коменданта Картнера у протитанковому рові, що за Каланчаком були розстріляні 76 мирних жителів Каланчака, серед яких директори шкіл Каменков і Масюткін, голови колгоспів Данько і Гаран, секретар партійної організації Сили щук та багато інших.

Нова хвиля розстрілів розпочалася у травні 1942 року. 18 числа до Каланчака прибули близько 600 чоловік військовополонених червоних моряків. Терміново на території колгоспу ім. Будьоного був обладнаний пересильний концтабір. Усіх слабких, поранених військовополонених, які не могли продовжувати шлях і працювати просто знищили. Але не на території концтабору, а за кілька кілометрів - у протитанковому рові, за колгоспним садом. Цей рів викопаний вручну каланчакцями, аби затримати ворога, став братською могилою для багатьох з них. Ця земля пам'ятає розстріли 139 чоловік військовополонених.

А через декілька днів громадяни циганської національності отримали наказ зявитися до комендатури для реєстрації та відправки до Румунії. Але усіх їх, навіть немовлят, розстріляли у протитанковому рові за «партизанським» колгоспним садом. Трохи прикидали землею. Очевидці розповідали, що іще кілька днів ворушилась просякнута кров'ю земля.

Після звільнення Каланчака, у 1945 році надзвичайна комісія з розслідування злочинів фашистів проводила ексгумацію тіл загиблих, для Нюрнберзького процесу. 80 тіл червоноармійців перепоховали на території «Жовтневого». Але більшість і донині лежать у протитанковому рові, який за ці 76 років уже майже не зберігся.

 



« повернутися до списку новин