«Живий ланцюг єднання» в День Соборності.
Можна по-різному сприймати поняття «соборність», мати відмінні політичні погляди. Але немає сумнівів, ми всі – одна велика родина, сильна й незалежна. Такою Батьківщина постає в наших очах, такою ми хочемо бачити її ще багато-багато років, й віримо, що так і буде.
22 січня об’єднує не одне покоління українських патріотів, адже в цей день в далекому 1919 році на площі перед київською Софією відбулась подія, що ввійшла до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності Україні. Вона дала перший виток до незалежності нашого народу.
Цей день щороку відзначається не тільки по всій території України, а й далеко за її межами. В різних країнах світу, особливо там де є велика українська діаспора, часто міста та держави проголошують 22-ге січня Українським днем. Ще навіть тоді, коли на території України синьо-жовтий прапор був заборонений, на 22-ге січня він урочисто вивішувався перед ратушами, державними адміністраціями та парламентами держав світу.
Для Каланчацької громади патріотичний захід з відзначення Дня Соборності в громаді розпочався на площі Великого Кобзаря, де зібрались представники місцевого самоврядування, учні, вихованці, вчителі, представники Козацтва та всі небайдужі люди нашої маленької Батьківщини.
Під час заходу присутні перевернули не одну сторінку минулого, нагадали кожного, що за свою багатовікову історію український народ, обороняючи власні кордони, свободу й гідність, ніколи не спокушався на чужі землі, не прагнув підкорити інших, не нав'язував їм своєї волі. Він завжди жадав миру, злагоди й братерства.
Слова вітань звучали від першого заступника голови Андрія Лабушного, голови райради Ігора Замми та представника Каланчацького районного козацького товариства Федчишина Василя Богдановича.
Української піснею лунали простори громади завдяки аматорам - молодіжному гурту «Злагода» та вокальному народному ансамблю «Южаночка», а народний хореографічний колектив «Живчики» доповнив це дійство флешмобом «Україна єдина».
Завершився захід святковою ходою, якою пройшли присутні по головній вулиці селища, об’єднавшись в живий ланцюг на центральному мосту. Ось вона - єдність! Про неї споконвічно мріяли наші пращури.! Єдність, що має стати запорукою існування єдиної, соборної, демократичної України. Бо лише єдність людей і спільність їхньої мети відкриває шляхи до перемоги.
То ж візьмемося міцніше за руки, як у тому "живому ланцюзі", й доведемо усьому світові, що
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люди, наша слава,
Слава України!
