Час…ти не лікуєш ран, лиш призвичаюш наc до болю…
Для нас, жителів Каланчацького району останні роки йдуть з новим відліком часу, з першою втратою. 24 січня 2015 року, саме в цей день страшна звістка сколихнула всіх його жителів. Захищаючи честь і незалежність нашої держави на сході України, загинув один із її синів – Олександр Береза...
Сьогоні, 24 січня жителі селища Каланчак зібрались біля обеліску загиблим воїнам, хвилиною мовчання вшанували нашого односельця та всіх хто загинув під час виконання свого військового обов’язку.
Також в пам'ять про Олександра Григоровича у «Каланчацькій ЗПЗСО №1» відбувся вечір-реквієм
Під час заходу лунали пісні і вірші, що чимдуж змушували серце стискатись, від болю, несправедливості, від втрат. До присутніх звернулись батько загиблого воїна Григорій Береза та перший заступник селищного голови Андрій Лабушний.
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять випускників школи, які віддали своє життя за наше світле майбутнє….
На завершення заходу присутні поклали квіти до меморіальної дошки.
Болить серце, що наша земля очищується від погані найкращими українськими синами, справді Героями України.
Спіть спокійно! Ми пам’ятаємо Вас і Ваш подвиг! Ми передамо наступним поколінням вашу історію і будемо вчити любити нашу країну, так, як любили її Ви.
