Понад 20 років…
Це багато чи мало? З погляду вічності – мить, з філософського погляду – ціле життя. Саме таке довге, насичене і творче життя проживає, заснована у минулому столітті «Світлиця», яка кожного разу зігріває серця усіх живим теплом позитивних емоцій, нових вражень, душевністю неординарних зустрічей, якій долею було призначено велике творче плавання.
Людина, яка не з чуток знає, як це створити місце, яке стане осередком відпочинку для людей різного покоління, де можна знайти підтримку, прихисток та допомогу – це Лідія Кишиневська.
Лідія Романівна, справжній кладень знань та вмінь. Ще у 1995 році вона відгукнулась на пропозицію голови районної ветеранської організації Соценка Г.А. і очолила організацію «Милосердя». З 1996 року - голова волонтерського руху у районі. Об’єднала навколо себе однодумців з числа дорослих, так і дітей, залучивши понад 90 чоловік. Чим займались? Якщо дуже просто то зігрівали душу і тіло тих, хто потребував допомоги. У 1996 році створила самодіяльний співочий ансамбль «Тещі й свекрухи». П’ять років по владним кабінетам довелося вибивати приміщення під «Світлицю» і їй це вдалося – таки вибила!
Та не просто вибила, а поступово почала перетворювати приміщення на затишний дім та прихисток, всіх хто цього потребував.
Є таке прислів’я: «Найбільша розкіш – це людське спілкування». А спілкування у «Світлиці» – це чудова можливість поділитися своїми знаннями і враженнями, відпочити душею, знайти розраду від повсякденних одноманітних справ, турбот.
Уміння співпереживати, взаємоповага, любов, різноманітні інтереси – ось що об’єднує її допомагає з оптимізмом дивитися у майбутнє, знаходити моральну підтримку серед товариства.
Усі «світличани» – це велика дружня сім’я. І, як і 20 років тому, збираються разом вже під керівництвом Лариси Красікової, яка продовжує справу Лідії Романівни!
«Світлиця» ( а, як в народі її називають «у Бабусі Ліди»), як і раніше систематично й успішно функціонує, збираючи однодумців «зі стажем» та нових прихильників. Відрадно, що члени клубу можуть не тільки виявити свої здібності, інтереси та очікування, а й отримати імпульс до саморозкриття у колективі, відчувають себе активними особистостями.
Хочеться подякувати Лідії Романівні, за те що дала початок прекрасному місцю – душі для багатьох людей.
