15 ЛЮТОГО ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ
15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Чимало часу сплило з тієї пори. Потихеньку зажили рани; змужніли, стали мудрішими, постаріли солдати і офіцери. Але пам’ять про далеку афганську війну жива і стерти її не зможуть ні роки, ні відстані.
Хто вони, «афганці»? На вигляд звичайні чоловіки, які працюють, виховують дітей. Щодня ми зустрічаємося з ними і навіть не здогадуємося, якою важкою була їхня юність. В їхніх серцях і досі відлунює пронизливим болем афганська війна. Цей біль не лише від давніх ран, які ніяк не дають про себе забути, а й від пам’яті. Пам’ять… Людська пам’ять зберігає те, чого давно вже немає, що давно вже минулося, але свідомість відтворює давні спогади, навіть, найстрашніші.
Всі, хто служив «за річкою» (саме так афганці називають місце своєї служби) є героями, бо війна – це завжди страшно, і, не дай Бог, побачити її на власні очі будь-кому.
Тож сьогодні, у день 32-ї річниці виведення військ з республіки Афганістан, ми вшановуємо всіх учасників тієї вже далекої війни, схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих.
Автор: Ірина КУЮН, керуюча справами (секретар) виконавчого комітету
