A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
КАЛАНЧАЦЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
Херсонська область

Софія Богданівна Фальц-Фейн

Дата: 10.03.2021 14:56
Кількість переглядів: 188

Софія Богданівна Фальц-Фейн (уроджена Кнауф, 1835-1919) залишила помітний слід в історії розвитку та освоєння Херсонщини. За своє довге життя вона зробила не мало для нашого краю: дала життя засновнику всесвітньо відомого заповідника «Асканія-Нова» Фрідріху Едуардовичу Фальц-Фейну (1863-1920), заснувала порт у незамерзаючії бухті Чорного моря - порт Хорли, який довгі роки грав значну роль і мав величезне значення. Її доброчинність була добре відома ще за життя знаменитої поміщиці.

Майно сімейного клану Фальц-Фейнів включало маєтки:  Хорли, Дофіно та Преображенку на березі Чорного моря, Елізабетфельд, Асканія Нова, Фальц-Фейново (Гаврилівка), десятки маєтків на Кримському півострові, в Біловезькій пущі, на Немані, їм належали будинки на центральних вулицях Одеси, Москви, Херсона, в Германії та Франції. Після смерті чоловіка все це багатство успадкувала Софія Богданівна. Й як же вона цим багатством розпорядилася?   – Зберегла й примножила. Побудувала заводи м’ясних та рибних консервів в Одесі та Дофіно, овочеву та кондитерську фабрики в Дофіно, виноробний завод в Преображенці …
Близькість моря хвилювала її непокірний розум і сміливі уявлення, які вона сміливо втілила в життя!

Населений пункт Хорли був заснований у 1897 році, через 6 років отримав статус порту, саме у 1903 році в гавані стояло вже 6 пароплавів.

Завдяки умілій господарниці порт Хорли швидко перетворився в квітуче містечко, яке з кожним роком зростало, збагачувалося. Порт Хорли став «державою в державі».

Тут було все власне, всі галузі економіки, і соціального життя, зразкове сільське господарство, промисловість, торгівля, транспорт. Була побудована своя метеорологічна  станція, млин, водонапірна башта, школа і бібліотека, пошта, телефон та телеграф, хор та оркестр, навіть, монетний двір, адже в межах маєтку вигідно було використовувати власні гроші. Бони (жетони) були карбованими латунними кружками  в 1, 3,5 та 10 копійок. 
Були побудований готель, ресторан та бальний зал ...

В школі працював один вчитель, навчав 34 хлопчика і 22 дівчинки. А вечорами над темним парком загоралися вогні «Ілюзіона». Телефон з’єднував з Преображенкою та Асканією – Новою, де працювали її сини.

Спочатку вона створила велику домашню бібліотеку. Книжки  для неї вона накопичувала пов’язані з історією заселення Чорноморського узбережжя, інші історичні твори. Користувались книжками з домашньої бібліотеки члени сім’ї Фальц-Фейнів, декілька знатних грамотних родин  сіл маєтку. Для простих селян доступу до бібліотеки не було. Згодом вона відкрила школу й бібліотеку для простих людей. Для бібліотеки книжки купила сама на свій смак, потім Софія Богданівна дещо передала з домашньої бібліотеки.

У сильні морози іноземні кораблі надовго завмирали у пристанях Одеси, Херсона, Миколаєва. У глибині Каркінітської затоки була тепла бухта, де природнє гаряче джерело підігрівало морську воду і тут кипіло торговельне життя. Порт Хорли цілорічно приймав кораблі з Австрії, Німеччини, Греції, Італії. Йшла торгівля з усією Європою. Вивозилося золоте руно,  пшениця, м’ясо птиці, устриці та інша морська продукція, всілякі консерви, на яких стояла торгова марка Софії Богданівни Фальц-Фейн «Золота рибка на велосипеді». 100 гектарів виноградників давали багато вина для продажу.
В створеному пароплавстві стояли на рейді особисті пасажирські кораблі  «Лідія», «Скіфія», «Софія», торговельні кораблі та баржі.

Софія Богданівна писала своїм синам: «Поздоровте свою матір – у мене багато мешканців, до двох тисяч,а влітку у два-три рази більше населення. У Каховці проходив ярмарок, де наймалися робітники на сезонні роботи по усій економії Фальц-Фейнів, ніякої поліції, ніяких скандалів. А я заводжу друкарню, щоб випускати свою газету».

Перлиною степу стало село Дофіно – тепер, з 1956 року – село Роздольне, яке дісталося Софії Богданівні у спадок, й яке вона так назвала за красу. Французькою мовою це означає «перлина». Й дійсно, вона зробила його перлиною, щось на зразок Асканії-Нова.

Софія Богданівна зробила Дофіно економічно сильним господарством, у 1998 році вона заклала великий сад, з подальшою підсадкою до 1911 року який займає  33,8 га, яких тільки сортів фруктів не було! Саджанці було завезено з Одеси, Криму,  з Німеччини, Австрії, Італії, Греції, Англії, з підсадкою з англійських та французьких сортів. Сад родив рясно. Велика пасіка забезпечувала запилення в садах і додатково приносила мед в господарство. Під городом було зайнято 71,9 га. На городі вирощувалися різні овочі, в більшості томати. З них на консервній фабриці виготовляли пасту, а на кондитерській фабриці – з фруктів – варення та повидло, вино – на винному заводі в Преображенці (з 1930 року  це село має назву «Червоний Чабан»). На території саду та городу було вибито 8 артезіанських свердловин, вода подавалася зрошувальною норією, яка приводилася у рух верблюдами.

Поміщиця вкладала багато коштів у розвиток маєтку. Була побудована своя молочарня, споруджені добротні тваринницькі та складські приміщення. У підвалі центрального будинку зберігалися чималі запаси продуктів, заморських вин і фруктів.

Попри все головну увагу Софія Богданівна приділяла вівчарству. Мериноси були головним багатством Фальц-Фейнів. В Преображенці та Дофіно вовну тюкували, потім мажарами, запряженими верблюдами, відправляли до Хорлів, а звідти – за кордон.

Економія була добре озелена. В центрі був висаджений сквер, посередині якого був квітник й від нього променями йшли посадки вічнозелених туй. По краям – росла біла та рожева акація. Але найбільше диво – парк його чудовими алеями з вітчизняної туї та бузку, який зберігся до нашого часу. Всього під сквери і парк було відведено 51,3 га землі, а під садибою 10,9 га.

Софія Богданівна була просвітителькою. Своїх наймитів поміщиця відпускала в село Каланчак до церкви на православні свята. Були в економії своя лазня з парилкою, де можна було добряче попаритися. Вода нагрівалася дровами у великому котлі, потім черпаком наливалася в дерев’яні коритця.

Лікарні, школи в економії Дофіно не було, але було збудоване приміщення, де молодь села збиралася на вечорниці. В одній кімнаті було щось на зразок бібліотеки. Софія Богданівна привезла трохи книжок з власної бібліотеки здебішого історичного та релігійного характеру привезених з-за кордону. Тяги до читання серед наймитів не було, адже читати вміли дуже мало мешканців економії. В цій будівлі був клуб села  аж до 1965 року.

Софія Богданівна до останніх своїх днів з раннього ранку до пізнього вечора працювала в конторі порту, навіть коли їй було більше 80-ти років. На особистих пасажирських пароплавах «Софія» та «Лідія» часто їздила в Одесу у справах. В її приймальні було завжди багато народу – комерсанти, банкіри,  генерали, різні чиновники, священики. В чергах чекали  іноземці – капітани суден, торговці, фінансисти. Багато хто просили гроші на благодійництво, її  пожертви були дуже великими.

Вона підписувала кипи паперу, розпоряджалася безліччю справ, а ввечері по рівній дорозі на білих конях, запряжених римською квадригою мчала в Преображенку, Дофіно, Свіне болото, де була турботлива господиня.

Велика благодійниця, її пожертви були дуже великими. Вона подарила у Задніпрянський жіночий монастир чудовий, прикрашений золотом оріховий іконостас.

Її біломармуровий палац на Чорному морі був сповнений гостями, більшість, кого Софія Богданівна особливо любила, жили довго по місяцю й більше. В Преображенці  був райський клімат, стіл повний різних страв, рясний і здоровий та повна свобода. В палаці було 60 кімнат й прислуга піклувалася, щоб у всіх приміщеннях для гостей були вази з фруктами і квіти.

Частими гостями були  відомі митці та літератори, а художник І.К. Айвазовський, письменники Ф.М. Достоєвський Ф.М. та В.В. Набоков були близькими друзями сім’ї  Фальц-Фейнів, вони мали свої кімнати в палаці. І.К.Айвазовський, маєток якого був у Криму, й кожного літа повертаючись з Петербурга, приїздив поділитись новинами та попрацювати.  Мав свою кімнату, облаштовану під майстерню. Багато картин подарував Софії Богданівні. Вона була прихильницею його таланту й створила велику галерею  його картин в біло-золотій парадній залі палацу.

На цьому всі прагнення Фальц-Фейнів закінчилися, адже з приходом Радянської влади  в Хорлах все змінилося. На зміну прийшли комуністи, так званий комуністичний режим. Ім’я Фальц-Фейн стало «Червоною ганчіркою» для комуністів.

Відомий український письменник Олесь Гончар у своїх творах «Перекоп» та Таврія» описав Фальц-Фейнів як самих жорстоких «ворогів народу». Йому доручила партія показати революцію та Громадянську війну на півдні України. Але місцеві жителі добре пам’ятають цю чарівну справедливу жінку, яку називали «Місцевою Катериною II».

У 1919 році Софії Богданівні виповнилось би 84 роки. Вбита вона випадковим пострілом із револьвера у замкову щілину з рук бійця партизанського загону від керівництвом П.І.Тарана, що діяв  у с. Хорли і вів війну з військами Денікіна. Є й інші версії загибелі Софії Богданівни.

Тіло Софії Богданівни поховано на цвинтарі в селі Хорли, на могилі встановлено  пам’ятник великій жінці – Софії Богданівні Фальц-Фейн, а в селі збереглося немало пам’ятних місць, пов’язаних з її життям, екскурсії по яким дуже цікаво для всіх бажаючих проводить бібліотекар сільської бібліотеки Євгенія Сергіївна Юдіна на громадських засадах.

 

 

 

 

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь