Іван Дніпровський
Іван Дніпровський (справжнє прізвище – Шевченко) народився 9 березня 1895 року у селі Каланчак Херсонської області у бідній селянській сім'ї. У рідному селі закінчив початкову школу. Рано залишився сиротою. Навчався в гімназії в Олешках.
На формування уподобань обдарованого юнака вплинули твори російських та українських класиків. 1908 року з’явивсяся перший вірш, написаний російською мовою. Зацікавленість літературною творчістю пробудилася у нього під час навчання в Олешківській гімназії, де разом із Миколою Кулішем він редагував рукописний журнал. 1912 року Дніпровський складає екстерном іспити за середню школу.
Від 1912 року працював службовцем. Перша світова війна кинула його в окопи на передові рубежі. Друкуватися почав у 1916 році, вміщуючи у фронтовій газеті «Армейский вестник» свої «Окопные песни». Поява “Окопных песен” є закономірною. Пізніше з’явилися й інші стислі фронтові нариси, які були надруковані в газеті Південно-Західного фронту “Армейский вестник”. На фронті перебував у 1914—1918 роках.
1919 року вступив на історико-філологічний факультет Кам'янець-Подільського державного українського університету. Після реорганізації навчального закладу закінчив 1923 року Кам'янець-Подільський інститут народної освіти. Тоді ж виступає як активний учасник Кам’янець-Подільської асоціації молодих пролетарських письменників.
Деякі зі своїх перших віршів українською мовою він підписував псевдонімом Т. Кобзаренко. Наприкінці “кам’янецького” періоду вибрав символічний псевдонім – “Дніпровський”.
Одружився з кам'янчанкою Марією Пилинською.
1923 року Іван Дніпровський з дружиною переїхав до Харкова, де влаштувався редактором у державному видавництві України, секретарем громадсько-політичного і літературно-наукового журналу “Червоний шлях”. В 1923-1925 роках, разом із В. Блакитним, В. Сосюрою, очолив Спілку пролетарських письменників “Гарт”.
Іван Дніпровський був дуже популярним в 20-ті роки XX століття, поет відігравав помітну роль в процесі становлення й розвитку новітньої української літератури та театральної культури першого пореволюційного десятиріччя.
Херсонський письменник Ю.Голобородько присвятив митцю нарис «Письменник із Каланчака».
Деякі свої твори Іван Дніпровський присвятив Херсону та Дудчанській комуні, Баштанській республіці, боротьбі херсонського революційного підпілля в роки громадянської війни.
Наш земляк писав вірші, п'єси, оповідання, повісті. Був членом Спілки пролетарських письменників «Гарт», літературної організації ВАПЛІТЕ.
Від 1921року почав писати українською мовою.
Окремими виданнями побачили світ:
- Збірки поезій «Донбас» (1922), «Добридень, Ленін», «Плуг» (1924).
- П'єси «Любов і дим» (1925), «Яблуневий полон» (1926, 1928, 1964), «Шахта „Марія“» (1931).
- Оповідання та повісті «Заради неї» (1927), «Долина угрів» (1928), «Анатема», «Андрій Хомут», «Березень», «Яхта „Софія“» (1930), «Балет у главковерха», «Фаланга» (1931), «Ацельдама», «Дніпро закований» (1932).
- Твори в трьох томах (Харків — Полтава, 1931—1933).
Переклав повість «Війна» Миколи Тихонова, роман «Мої університети Максима Горького та інші твори російської літератури.
Не стало нашого славного земляка 1 грудня 1934 року, похований в Ялті АР Крим.
Ім’я Івана Дніпровського носить вулиця в центрі селища, будинок культури, а 2009 року ім’ям письменника було названо Каланчацьку ЗОШ І-ІІІ ст. № 2.
