A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
КАЛАНЧАЦЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
Херсонська область

Феодосій Степанович Харченко

Дата: 10.03.2021 15:47
Кількість переглядів: 109

В селищі Каланчак всім відома вулиця імені Ф.С. Харченка в мікрорайоні «Партизан». На початку вулиці встановлено пам’ятний знак на честь Феодосія Харченка. Гарна вулиця, потопає в зелені дерев, кущів та квітів… По ній на роботу, в школу, по справах проходить багато людей. Дехто вдивляється в напис на пам’ятному знакові, пригадує, хто ж такий Феодосій Степанович.  Але  не всім  відомо,  чому  саме  в селищі цим іменем названо вулицю в мікрорайоні «Партизан».  

Прізвище   Харченко  поширене  в  районі, його носять нащадки  тих   висланих  селян,  котрі    наприкінці  ХVIII  століття  заснували  Каланчак.  
 

Доля   прославленого  земляка  кувалась у грізний час, коли у вихорі  революції  і  громадянської   війни селянство  піднімалось на боротьбу  з   інтервентами  і експлуататорами. В  1918 році   селянський  хлопець очолив  в  Каланчаку один  із  партизанських   загонів.

У боях з  військами   Врангеля,  іноземними інтервентами,  різними  анархічними  гартувався бойовий  та відважний   дух  нашого  героя.  
 

Після  Громадянської  війни активно включився в будівництво нового  суспільства,  в колективізацію  селянства. Очолив новий колгосп. Він  першим  передав  в  господарство  своє особисте майно. І не допустив,  щоб  хоч один  житель  села потрапив у Сибір під час розкуркулювання.  1933  року у очолюваному ним  колгоспі  ім. Горького від голоду не вмерла жодна  людина, хоча люди все ж таки голодували.   
 

В цей час було  закладено колгоспний сад та виноградник площею більше 19 гектарів. Все робилося селянами  вручну. Взимку люди лопатами утворювали смуги щоб затримувати сніг на полях. Для підняття підземної води з глибини більше ніж 90 метрів селяни викопали дві шахти діаметром 2.5 метра. Ця вода використовувался для поливу сільськогосподарских культур, а воду для цього качали спеціальними двигунами, які працювали на нафті. Людей, що працювали на полях кормили один раз в день за рахунок колгоспу.

Феодосій Харченко був гарним господарем, він вивів  колгосп в мільйонери. Ледачих та нероб в колгоспі не було, всі працювали завзято, брали участь в змаганнях. Для всіх колгоспників діяв чіткий закон «Хто не працює, той не їсть!»

Старанність, наполегливість, організаторські здібностиі були помічені керівниками району й невдовзі Феодосій Харченко був переведений на посаду завідуючого районного земельного відділу,  далі заступником голови Каланчацького районного виконавчого комітету, був обраний членом бюро райкому партії  – це в той час було дуже почесно й відповідально.

1941 рік… Війна. Феодосіфй Харченко зі своїми бойовими товаришами ще з громадянської війни переправилися на рибальських човнах (каюках) через Каркінітську затоку до Криму. Там організував партизанський загін й став командиром. Це  Ак – Шехський партизанський  загін  в  АР Крим.  

Очолював диверсійні, розвідувальні й військові акції проти німецько – фашистських  загарбників. 

…З кінця серпня 1941 року грізні події наближалися безпосередньо до рубежів Каланчацького району. За цих умов керівництво прийняло рішення переправити винищувальний загін у кількості 27 бійців, створений з числа партійно – господарських активістів через пристань Чурюм в Ак – Шеїхський   (нині Роздольненський) район в АР Крим для ведення партизанської боротьби. Розраховували, що загін діятиме в лісах гірської частини Бахчисарайського району. Командиром призначено Феодосія Степановича Харченка, голову планової комісії Каланчацького райвиконкому. 

У Криму загін називався Ак – Шеїхським і налічував  вже 75 чоловік. Героїчно боролися партизани з окупантами. Так 2 листопада 1941 року на шосе поблизу с. Коуш було знищено мотоцикл, танкетку і легкову автомашину. 8 листопада 1941 року вони підірвали 2 мости на шосе до Бахчисараю. 13 грудня влаштували засідку біля села Чаір і знищили колону з 8 мотоциклістів, 20 автомашин з солдатами та офіцерами. Але з настанням зими і весни 1942 року в загоні склалося критичне становище з харчами.

Загону загрожувала голодна смерть, тому було прийнято рішення йти на з’єднання з ялтинським загоном і встановити зв'язок з Південним штабом, який на той час був розташований у Краснодарі. На нараді командирів партизанських загонів Ф.С. Харченко отримав розпорядження разом з групою бійців перейти лінію фронту й установити зв'язок зі штабом партизанського руху. 14 вересня, неподалік від Сімферополя, біля села Чистеньке, групу бійців, коли вони заховалися у скирті соломи, помітили вороги. Зав’язався бій. Феодосія Степановича було поранено в обидві ноги. Прикриваючи відхід своїх товаришів по зброї, він потрапив до рук гітлерівців, і в жовтні 1942 року був фашистами страчений, його повісили на площі біля залізничного  вокзалу у Джанкої. Місце поховання невідоме.

На честь відважного командира у Каланчаці названо вулицю та установлено пам’ятний знак на початку однойменної вулиці в мікрорайоні «Партизан».


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь