Феодосій Степанович Харченко
В селищі Каланчак всім відома вулиця імені Ф.С. Харченка в мікрорайоні «Партизан». На початку вулиці встановлено пам’ятний знак на честь Феодосія Харченка. Гарна вулиця, потопає в зелені дерев, кущів та квітів… По ній на роботу, в школу, по справах проходить багато людей. Дехто вдивляється в напис на пам’ятному знакові, пригадує, хто ж такий Феодосій Степанович. Але не всім відомо, чому саме в селищі цим іменем названо вулицю в мікрорайоні «Партизан». 
Прізвище Харченко поширене в районі, його носять нащадки тих висланих селян, котрі наприкінці ХVIII століття заснували Каланчак.
Доля прославленого земляка кувалась у грізний час, коли у вихорі революції і громадянської війни селянство піднімалось на боротьбу з інтервентами і експлуататорами. В 1918 році селянський хлопець очолив в Каланчаку один із партизанських загонів.
У боях з військами Врангеля, іноземними інтервентами, різними анархічними гартувався бойовий та відважний дух нашого героя.
Після Громадянської війни активно включився в будівництво нового суспільства, в колективізацію селянства. Очолив новий колгосп. Він першим передав в господарство своє особисте майно. І не допустив, щоб хоч один житель села потрапив у Сибір під час розкуркулювання. 1933 року у очолюваному ним колгоспі ім. Горького від голоду не вмерла жодна людина, хоча люди все ж таки голодували.
В цей час було закладено колгоспний сад та виноградник площею більше 19 гектарів. Все робилося селянами вручну. Взимку люди лопатами утворювали смуги щоб затримувати сніг на полях. Для підняття підземної води з глибини більше ніж 90 метрів селяни викопали дві шахти діаметром 2.5 метра. Ця вода використовувался для поливу сільськогосподарских культур, а воду для цього качали спеціальними двигунами, які працювали на нафті. Людей, що працювали на полях кормили один раз в день за рахунок колгоспу.
Феодосій Харченко був гарним господарем, він вивів колгосп в мільйонери. Ледачих та нероб в колгоспі не було, всі працювали завзято, брали участь в змаганнях. Для всіх колгоспників діяв чіткий закон «Хто не працює, той не їсть!»
Старанність, наполегливість, організаторські здібностиі були помічені керівниками району й невдовзі Феодосій Харченко був переведений на посаду завідуючого районного земельного відділу, далі заступником голови Каланчацького районного виконавчого комітету, був обраний членом бюро райкому партії – це в той час було дуже почесно й відповідально.
1941 рік… Війна. Феодосіфй Харченко зі своїми бойовими товаришами ще з громадянської війни переправилися на рибальських човнах (каюках) через Каркінітську затоку до Криму. Там організував партизанський загін й став командиром. Це Ак – Шехський партизанський загін в АР Крим.
Очолював диверсійні, розвідувальні й військові акції проти німецько – фашистських загарбників.
…З кінця серпня 1941 року грізні події наближалися безпосередньо до рубежів Каланчацького району. За цих умов керівництво прийняло рішення переправити винищувальний загін у кількості 27 бійців, створений з числа партійно – господарських активістів через пристань Чурюм в Ак – Шеїхський (нині Роздольненський) район в АР Крим для ведення партизанської боротьби. Розраховували, що загін діятиме в лісах гірської частини Бахчисарайського району. Командиром призначено Феодосія Степановича Харченка, голову планової комісії Каланчацького райвиконкому.
У Криму загін називався Ак – Шеїхським і налічував вже 75 чоловік. Героїчно боролися партизани з окупантами. Так 2 листопада 1941 року на шосе поблизу с. Коуш було знищено мотоцикл, танкетку і легкову автомашину. 8 листопада 1941 року вони підірвали 2 мости на шосе до Бахчисараю. 13 грудня влаштували засідку біля села Чаір і знищили колону з 8 мотоциклістів, 20 автомашин з солдатами та офіцерами. Але з настанням зими і весни 1942 року в загоні склалося критичне становище з харчами.
Загону загрожувала голодна смерть, тому було прийнято рішення йти на з’єднання з ялтинським загоном і встановити зв'язок з Південним штабом, який на той час був розташований у Краснодарі. На нараді командирів партизанських загонів Ф.С. Харченко отримав розпорядження разом з групою бійців перейти лінію фронту й установити зв'язок зі штабом партизанського руху. 14 вересня, неподалік від Сімферополя, біля села Чистеньке, групу бійців, коли вони заховалися у скирті соломи, помітили вороги. Зав’язався бій. Феодосія Степановича було поранено в обидві ноги. Прикриваючи відхід своїх товаришів по зброї, він потрапив до рук гітлерівців, і в жовтні 1942 року був фашистами страчений, його повісили на площі біля залізничного вокзалу у Джанкої. Місце поховання невідоме.
На честь відважного командира у Каланчаці названо вулицю та установлено пам’ятний знак на початку однойменної вулиці в мікрорайоні «Партизан».
