Першопоселенці Каланчака
Першопоселенцями с. Каланчака були 17 родин, висланих у Північну Таврію за участь у повстанні в с. Турбаї на Полтавщині.
У 1799 р. у селі мешкало 228 державних селян. Населення збільшувалося за рахунок переселенців з Чернігівської та інших губерній України.
У 1816 р. у с. Каланчак нараховувалося 230 помешкань, а у 1822 р. – 290, де проживало 1497 осіб.
Основним заняттям селян було тваринництво, зокрема вівчарство.
Протягом 1899-1913 рр. побудовано 5 парових млинів. Діяли 2 цегельно-черепичні заводи, розвивалося гончарне ремесло.
На щорічних ярмарках, починаючи з 1873 р., торгували промисловими виробами, великою рогатою худобою, кіньми, вівцями та сільськогосподарськими продуктами.
У 1911 р. у селі відкрито земську лікарню, у 1912 р. - бібліотеку.
У 1913 р. тут діяло 3 земські та 4 церковноприходські однокласні школи.
На початку XX ст. село Каланчак було волосним центром Дніпровського повіту Таврійської губернії.
Джерело: Знаменні і пам'ятні дати Херсонщини на 2014 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://lib.kherson.ua/ru-zpd_h_14-selische-miskogo-tipu-kalanchak-kalanchatskiy-rayon.htm
