Наслідки домашнього насильства для здоров’я
Домашнє насильство спричиняє дуже небезпечні наслідки для самих потерпілих, для кривдників і, нарешті, для всього суспільства. Ці наслідки можуть виявлятися, як одразу (так звані «прямі»), так і через довготривалий час («віддалені»).
Прямими наслідками для жертв насильства (жінок та дітей) можуть бути: фізичні травми та ушкодження; інфекції, що передаються статевим шляхом; гострі психічні порушення (страх, тривога, гнів), які можуть проявлятися у прагненні кудись тікати, сховатися або глибокій загальмованості, зовнішній байдужності.
Віддаленими наслідками домашнього насильства є серйозні порушення фізичного, психічного та цілий ряд наслідків для репродуктивного здоров'я, а саме:
• головний біль;
• погіршення зору;
• інвалідність;
• розлади харчування та сну;
• депресія та високій рівень тривожності;
• фобії та панічні розлади;
• відчуття сорому та провини;
• низька самооцінка;
• різноманітні психосоматичні захворювання (хронічні захворювання легень, хвороби печінки, ішемічна хвороба серця, ожиріння тощо);
• вживання алкоголю та інших психоактивних речовин;
• небезпечна сексуальна поведінка;
• проблеми репродуктивного здоров’я (сексуальна дисфункція, гінекологічні захворювання, інфекції, що передаються статевим шляхом, в т.ч. ВІЛ/СНІД, безпліддя, ускладнення в період вагітності/викидень, небажана вагітність тощо);
• передчасна смерть внаслідок: самогубства, СНІДу, вживання алкоголю та інших психоактивних речовин тощо.
Окрім того домашнє насильство має серйозний вплив на дітей:
• у жінок, яких били в період вагітності, на 25% збільшується ймовірність народження дітей з малою масою при народженні та інвалідністю; у два рази – збільшується ймовірність викидня;
• майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, із порушеннями психіки);
• діти скривджених матерів у шість разів частіше намагаються вчинити самогубство;
• діти – жертви насильства більш схильні до ризику щодо цілого ряду емоційних і поведінкових проблем, включаючи тривогу, депресію, погані успіхи в школі, низьку самооцінку, непослух, нічні кошмари і скарги на фізичне здоров'я;
• для хлопчиків-підлітків спостереження за домашнім насильством є одним з визначальних факторів вчинення підліткових правопорушень та криміналізації у зрілому віці;
• 63% підлітків-правопорушників, засуджених за вбивство, раніше скоїли вбивство кривдника своєї матері;
• 74% злочинів проти особи, скоєні підлітками, які були виховані в сім’ях, де відбувається насильство.
• ймовірність того, що хлопчики, які стали свідками насильства стосовно своїх матерів, будуть в зрілому віці бити своїх партнерок, в 11 разів вища порівняно з хлопчиками із сімей, де насильства немає;
• ймовірність того, що діти – жертви насильства будуть вживати наркотики або алкоголь – на 50% вища, ніж серед інших дітей;
• домашнє насильство є однією з причин втечі підлітків з дому;
• у 55% випадках, коли чоловіки б’ють своїх партнерок, вони також ображають їхніх дітей. Крім того, побита мати, внаслідок морального та фізичного страждання, не може належним чином піклуватись про дітей. Жінки – жертви
домашнього насильства починають виявляти відчуженість або ворожість у ставленні до дітей.
Джерело: інформаційні ресурси мережі Інтернет
