Зінченко Микола Іванович
Народився 23 серпня 1941 року в селищі Каланчак Херсонської області, в сім'ї колгоспника. В рідному селі пройшли його дитячі та юнацькі роки.
Успішно закінчив Каланчацьку школу №1. Трудову діяльність почав в 1958 році лінійним майстром радіовузла зв’язку.
У 1959 році вступив до Сімферопольського технічного училища № 4, після успішного закінчення якого у 1960 році був направлений на роботу в трест «Кримсільелектробуд» на посаду електромонтажника.
До лав армії був призваний у 1961 році, відслужив три роки. В період перебування в лавах армії став відмінником бойової та політичної підготовки, механіком II класу. Як кращого воїна, його призначили командиром відділення – «Командир відділення класних спеціалістів», удостоївся звання спеціаліста 1 класу.
Йому було присвоєне звання «Сержант», а потім «Старшина». За високі успіхи в бойовій та політичній підготовці, міцну військову дисципліну сержант Зінченко Микола Іванович сфотографований біля розгорнутого прапора військової частини та нагороджений цією фотографією.
Після демобілізації повернувся у рідний Каланчак та влаштувався на роботу техніком-електриком у радгосп «Партизан» Каланчацького району. Працював дуже завзято, сумлінно ставився до будь-якої роботи. Але відчував, що знань не вистачає. Через рік вступив до Херсонського сільськогосподарського інституту імені О. Д. Цюрупи. Закінчив інститут, повернувся на свою малу Батьківщину у с. Каланчак. Й, одразу був призначений у цьому ж радгоспі спочатку агрономом, а потім головним агрономом.
Великі знання, досвід, людяність, бажання досягти великих успіхів у сільськогосподарській галузі рідного господарства, вміння та організаторські здібності були помічені керівництвом району й у 1973 році, у віці 32 роки Микола Іванович Зінченко був призначений директором радгоспу «Каланчацький». На той час він був наймолодшим директором радгоспу в Херсонській області.
У 1980 році був обраний головою Каланчацької районної Ради і головою виконкому цієї ж Ради. Згодом відбулася реорганізація управління й Микола Іванович став головою виконкому Каланчацької районної Ради народних депутатів.
Коли в Україні була заснована президентська структура, а це було у квітні 1992 року, він був призначений представником Президента України у Каланчацькому районі Херсонської області й перебував на цій посаді до 1994 року.
У 1982 році Микола Іванович нагороджений знаком «Отличник просвещения СССР» за те, що у районі всі вчителі були забезпечені житлом.
Працюючи на будь-якій посаді, Микола Іванович Зінченко завжди був на передньому краї, дивився тільки вперед, бачив тільки найкраще, й заохочував колег по роботі, підлеглих йти в ногу з часом.
А очоливши у 1980 році Каланчацький районний виконавчий комітет, прагнув перетворити район в успішний і процвітаючий, комфортний для проживання, творення та розвитку.
Працюючи на такій відповідальній посаді, він однаковою мірою переймався як проблемами розвитку агропромислового комплексу, будівництва, так і освіти, культури, довкілля. Він завжди шукав й знаходив можливість допомогти кожній людині району з будь-якого питання, хто б до нього не звернувся.
Всі, з ким він працював на різних посадах, відзначали найголовніше – високу відповідальність за доручену справу. Микола Іванович вважав, що люди, які не відчувають біль інших людей, не відчують їх проблем, не повинні працювати в органах державної влади. Цього він вимагав від усіх, з ким довелося йому працювати.
Миколі Івановичу Зінченку були притаманні високі людські якості – вимогливість до себе та оточуючих – колег та підлеглих, в той же час людяність та толерантність. Адже задача була одна, головна – все для розвитку всіх сфер району, покращення добробуту населення. Постійним контролем була робота виконкомів сільських і селищних рад, газифікація району, будівництво шкіл, дитячих садків, районної лікарні та інших об’єктів.
Микола Іванович Зінченко 5 скликань поспіль обирався депутатом Херсонської обласної ради, неодноразово депутатом Каланчацької районної та Каланчацької селищної ради.
16 листопада 2012 року Миколи Івановича Зінченка не стало. Відлетіла у вічність світла душа, а його великі справи та світлий образ чудової людини будуть нагадувати про нього нащадкам багатьох поколінь.
