160 років тому, 22 травня 1861 року, відбулося перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева
«Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий...»
Т.Г. Шевченко «Заповіт»
Друзі Тараса Григоровича знали про палке бажання поета бути похованим, згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі. Тому, коли Шевченко помер у Санкт-Петербурзі, його домовину з прахом через 2 місяці було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Народ назвав Чернечу гору Таросовою. Могилу обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. У 1884 р. (через 23 роки) на пожертви народу було встановлено чавунний хрест. І вже в 1939 р. на могилі споруджений пам’ятник, автором якого є скульптор Манізер: двоярусний насип заввишки 6,5 метрів, увінчений лабрадоровим постаментом, що сягає вгору на 7,5 м. На ньому височить 3,5 метрова бронзова постать Шевченка.
Кожен рік у день перепоховання до могили Кобзаря з різних куточків світу приїжджають шанувальники поета, щоб засвідчити пам’ять про Батька України, пам’ять про Великого Кобзаря!
