210 років з народження Тараса Шевченка: за що ми шануємо нашого Кобзаря
9 березня ми вшановуємо Тараса Шевченка, який пробудив українців від національної сплячки. 9 березня 1814 року в маленькому селі Моринці нині Черкаської області народився хлопчик, якому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити нас від національної сплячки і прославити українську літературу. Тарас Шевченко народився у дуже складний час для України, коли ми не мали власної незалежної держави і були закріпачені указом Катерини II. Патріотичної поезії Тараса Шевченка дуже боялась Російська імперія, яка намагалася русифікувати усіх українців. Шевченка прозвали Кобзарем, тобто хранителем народної пам'яті. А його настанови до нащадків стали для нас надзвичайно актуальними під час повномасштабної війни з росією.
Біографія Тараса Шевченка
Тарас Шевченко народився в багатодітній родині кріпаків в селі Моринці на Київщині (нині це Черкаська область). З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. У віці 11 років Тарас осиротів. Він довго шукав собі вчителя і наймався на різну тяжку роботу. Зрештою потрапив у наймицтво до російського дворянина Павла Енгельгарда.
В 1831 році Енгельгард взяв Шевченка з собою в Санкт-Петербург і віддав юнака на навчання малюванню. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори. В 1838 році його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва.
В 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найкращим в своєму житті. Тут він багато малював, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки "Кобзар".
В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам'ять. В 1845 році він написав свій знаменитий "Заповіт".
В 1947 році Шевченка заарештували за "мрії про можливість Україні існувати як окремій державі", виказані у його збірці "Кобзар". Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.
Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка "І виріс я на чужині...", де він висловив свої погляди на життя. У 1861 році він помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.
