Коли Україна стане членом Європейського Союзу?
Відповідь на головне питання євроінтеграції України.
У 2014 році тодішній Президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що Угода про асоціацію є початком вступу України до ЄС.
Умови вступу до Європейського Союзу кожної конкретної держави визначаються угодою між державами-членами ЄС і державою- претендентом. Вступ складається з декількох загальних кроків, які має пройти країна-претендент. Україна не виключення.
Перший крок – виконати Угоду про асоціацію до 2024 року. Коли ми це зробимо, в Україні діятимуть приблизно 70% прав Європейського Союзу. Сьогодні Угода виконана на 47% (жовтень 2020 р.). Отже, в цілому Україна йде за графіком.
Другий крок – відповідати умовам членства в ЄС, так званим “Копенгагенським критеріям”. А саме: забезпечити стабільність демократії в країні, верховенство права, дотримання прав людини і захист прав меншин. Слідувати принципам ринкової економіки, з великою часткою малого бізнесу, мати розвинену інфраструктуру, якісну освіту та науку. Поділяти глобальні цілі ЄС у сфері політики й економіки.
Вступ до Євросоюзу відбувається в такій послідовності: підписання Угоди про асоціацію – включення в офіційну програму розширення ЄС – подання заявки на вступ – отримання статусу кандидата в члени ЄС – вступ до ЄС.
Сьогодні Україна перебуває на першому етапі, однак його виконання – це приблизно 2/3 всіх зусиль. Зрозуміти, скільки часу приблизно займе вступ України до Євросоюзу, можна на прикладі інших країн Центрально-Східної Європи.
Польща почала переговори про приєднання до ЄС у 1990 році, а заявку подала у 1994-му. Вступ відбувся у 2004 році.
Болгарія теж подала заявку в 1994 році, а членом ЄС стала у 2007-му.
Тобто процедура вступу в середньому триває близько 15 років. Звісно, багато залежатиме від того, наскільки самі українці будуть підтримувати євроінтеграційний курс і вимагатимуть чіткого виконання євроінтеграційного плану України від представників влади.
Коли Україна стане членом Європейського Союзу?
Які органи державної влади опікуються питаннями євроінтеграції і що може зробити кожен із нас, щоб процес ішов швидше?
Гарантом дотримання стратегічного курсу на євроінтеграцію є Президент України. Це закріплено в Конституції України. Він забезпечує політичний діалог із нашими партнерами в ЄС та підписує необхідні євроінтеграційні
закони, які ухвалює парламент. Фактично, “зоною відповідальності” Президента є сталість і безперервність процесу європейської інтеграції України.
Від парламенту залежить своєчасне ухвалення євроінтеграційних законопроєктів, що відповідають Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. При цьому вносити їх на розгляд можуть Президент, самі народні депутати і Кабінет Міністрів України. Існує визначений графік, за яким потрібно ухвалювати ті чи інші закони, щоб Угода про асоціацію виконувалася вчасно.
Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють підзаконні акти (наприклад, постанови і розпорядження), необхідні для виконання євроінтеграційних законів, національні євроінтеграційні програми і відповідають за їхню якісну і вчасну реалізацію. Головним відповідальним за євроінтеграцію в уряді є Віцепрем’єр-міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції. Йому допомагає Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції, який, зокрема, розглядає законопроєкти на їхню відповідність євроінтеграції.
Не рідше ніж раз на рік Україна та Євросоюз підбивають підсумки роботи та окреслюють плани на спеціальних зустрічах: самітах Україна-ЄС і Раді асоціації між Україною та ЄС. Саміти є зустрічами на вищому рівні – президентів України, Європейської Ради та Європейської комісії, де обговорюються стратегічні питання. Рада асоціації, своєю чергою, – це зустріч на рівні міністрів і членів урядів України та ЄС для вирішення практичних питань інтеграції.
Інші органи державної влади України виконують євроінтеграційні закони, акти Президента й уряду.
Щоб процес євроінтеграції України відбувався швидше, громадяни можуть голосувати за політичні сили, які чітко заявляють про свою підтримку європейської інтеграції. А крім того, активно висловлювати свою позицію, вимагаючи від парламенту ухвалення необхідних законів, а від інших органів влади, у тому числі місцевих, – їхнього виконання.
