Про виробничий травматизм
Під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло в працівників чи службовців при виконанні роботи на території виробничого підприємства чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа чи організму в цілому. Розрізняють такі види виробничих травм:
– механічні – від рухомих частин машин, ручного інструмента, падаючих предметів тощо;
– термічні – від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум’ям, розплавленим металом;
– хімічні – від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів);
– електричні – від контакту з електричним струмом, обриву проводів тощо.
Єдиної класифікації причин виробничого травматизму не існує. При цьому розрізняють три групи причин виробничого травматизму: технічні, організаційні та санітарно-гігієнічні. До технічних причин відносять недосконалість конструкцій машин і устаткування, самого технологічного процесу, несправність верстатів, машин, ручного інструменту, відсутність чи недосконалість захисної техніки, устаткування. До організаційних причин – неправильну організацію трудового процесу, застосування небезпечних методів праці, недотримання правил техніки безпеки, відсутність Індивідуальних засобів захисту. Серед санітарно-гігієнічних причин слід віднести порушення санітарно-гігієнічного режиму на виробництві, погане освітлення, високу температуру та вологість повітря чи надмірно низьку температуру, виробничий пил, високу концентрацію токсичних речовин у повітрі, забрудненість приміщення, сильний шум тощо. Виробничий травматизм умовно можна поділити на дві групи (промисловий та сільськогосподарський), оскільки за умовами виникнення, характером та локалізацією, а основне, наданням медичної допомоги та заходами, щодо попередження травматизму вони суттєво відрізняються. Промисловий травматизм – це пошкодження, різні за характером, що були отримані на виробництві. До основних сновних заходів щодо боротьби з травматизмом відносяться:
– контроль за обладнанням, інструментами, за достатнім огородженням частин, що рухаються;
– покращення природного та штучного освітлення;
– систематичний нагляд за дотриманням правил техніки безпеки;
– забезпечення всіх робітників засобами індивідуального захисту і контроль за їх використанням під час роботи;
– проведення заходів щодо боротьби з втомлюваністю, покращення зовнішнього виробничого середовища, раціоналізація режиму праці та відпочинку.
Механізація сільськогосподарського виробництва, зростання культури трудівників села, заходи з охорони праці значно знижують травматизм у сільськогосподарському виробництві. Найважчі травми спостерігаються у тваринницьких і бурякосійних господарствах, які мають низький рівень механізації, порівняно з іншими господарствами. Найбільше травмуються особи, зайняті на польових роботах (у рільництві). Основним запобіжним заходом проти травматизму на тракторах є заміна ручного запуску механічним. Своєчасний ремонт, регулювання та усунення неполадок також може бути профілактикою травматизму. Щоб запобігти травматизму в тваринництві, обслуговуючий персонал повинен вивчити звички і поведінку
тварин та обережно з ними поводитися.
Отримати безкоштовну професійну консультативну допомогу в сфері повноважень Державної служби України з питань праці в рамках розширення реалізації проекту щодо консультаційної підтримки в засобах масової інформації, на офіційних веб-сайтах територіальних органів та сторінках у соціальних мережах можливо завдяки посиланню на інформаційний портал у рубриці «Запитання-відповіді» на сайті Державної служби України з питань праці, а також на інформаційному порталі https://pratsia.in.ua/.
